Район пишет о себе
Деражня заснована у 1431 році караїмами. (Караїми — це невеликий народ, який сповідує єврейську релігію - іудаїзм.) Вона відзначена, як караїмське поселення у зв'язку з цією датою на карті Коротко Єврейської енциклопедії та у Караїмского поета Йосифа бен Йешуа. Населення мiста — 14 381 мешканців (2011 рiк). Площа мiста — 17,55 км². Мiсто складається з 4-х основних районiв: Мiстечко, Цукровий завод, Центр та Криничне. Статус міста отримало в 1987 році.
Назва мiста походить вiд караїмського слова "дер Ажня" — лiс. У лiсi росло багато дерев, а також водилося багато вовків. Вiд них отримало своє iмя рiчка Вовк, довжиною 70 кiлометрiв, на якiй розмiщено мiсто, та її притока. Існує також версiя, що назва мiста, походить вiд древньо-російського слова «Деражня», що означає "мiсце, де обробляють древесину".
Письмову згадку про Деражню знайдено в турецьких документах 1542 року. Там зазначено що Деражня це маленьке козацьке поселення. Деражня вiдноситься з 1538 року до Барського староства в складі Великого князiвства Литовського, а з 1569 року до Летичівського повіту Подільського воєводства у складі Речі Посполитої. В 1552 році тут жило лише 11 людей четверо з яких загинуло від епідемії. Монголо-татарська навала докотилася до Деражні у 1567 році. Під владою Речі Посполитої в 1614 році містечко отримало Магдебурзьке право. На самому початку повстання 1648 року Деражня була захоплена козаками Богдана Хмельницького. Туреччина захопила Деражню у 1672 році. В 1682 році війська польського гетьмана Яна Собеського перехопили Деражню від турків. Караїмська громада була знищена загонами Б.М. Хмельніцкого (кілька врятувалися сімей бігли в місто Бар) на початку XVII-го століття.
В 1793 році Деражня увійшла до Россійської імперії. На протязі XVIII-го i XIX-го століття Деражнею володіють різні польські пани. В першій половині XVIII столітті Деражнею володів ксьондз Антоній Любомирський. Він збудував тут перший дерев'яний костьол. З 1761 по 1776 рік це володіння Петра Ошаровського. Десь у 1750 році у містечку з'явилися євреї і була побудована синагога. У 1792 році після другого поділу Польщі Деражня відходить до Летичівського повіту Подільської губернії в складі Російської імперії. Відомий банкір Петро Теппер володів держнею з 1779 до початку століття, коли він попав під банкрутство. Інші володарі: Климентій Берном у 1803, Михайло Чуцький у 1807 році. Пани Мошинські володіли містечком і навколишніми селами з 1820 по 1844 рік.
З XVIIIго столітті Деражня стала єврейським містечком і залишалося їм до 1941 року. У ХIХ-му — на початку 20 століття — це було єврейське містечко Летичівського повіту Подільської губернії. З 1923 року — районний центр, з 1931 року — центр єврейської міської ради. В 1765 році в Деражні проживало 310 євреїв, в 1784 році — 316, в 1889 році — близько 1900 (60%), в 1897 році —- 3333 (68%), в 1902 році — 5400, в 1910 році — 3533 (72,3%), в 1923 році — 3058 (86%), в 1926 році — 3735 (92%), в 1939 році — 2651 єврей (40%). У 1734 єврейська громада постраждала від нападу гайдамаків. У 1757 в Деражні та інших містечках краю влада конфіскувала книги Талмуда, які були спалені на площі в Кам'янці. В 30-их роках ХIХ-го століття місто було одним із центрів повстання очолюваного Устимом Кармелюком. У 1810-30-х роках євреї Деражні надавали підтримку загонам Устима Кармалюка (після розгрому повстанчеського. руху багато євреїв було засуджено за "потурання руху", на громаду накладено грошовий штраф). Основне заняття єврейського населення в ХIХ-м столітті торгівля і ремесла (євреї орендували суконну мануфактуру, пивний, цукровий, винокурний, цегельний і інші заводи, їм належало 38 лавок). У 1860-х роках равином Деражні був Герш Меерович; малося 2 синагоги, в кінці ХIХ-м століття робили 5 сінагог. На початку ХХ-го століття в Деражні існувало понад 10 сінагог, кілька хедерів (єврейських релігіозних початкових школ), 3 приватних єврейських училища, велика єврейська читальня. Є
аккаунт не найден
аккаунт не найден
id422991866
аккаунт не найден