Іван Франко

Написав праці: «Етимологія і фонетика в южноруській літературі», «Літературна мова і діалекти» (1907), «Причинки до української ономастики» (1906), «Промислові робітники в східної Галичині й їх плата 1870 р.» (1881), «Про працю» (1881), «Земельна власність у Галичині» (1887, 1914), «Еміґрація галицьких селян» (1892), «Селянський рух у Галичині» (1895), «Гримайлівський ключ в 1800 р.» (1900), «Селянський страйк в Східній Галичині» (1902), «Громадські шпихлірі і шпихлірський фонд у Галичині 1784—1840 рр.» (1907), «Польське повстання в Галичині 1846 р.» (1884), «Панщина та її скасування в 1848 р. в Галичині» (1898 і 1913) і т.д. 1878 із М. Павликом започаткували нове видання — літературно-політичний журнал «Громадський друг». Мені належить ініціатива ширшого вживання в Галичині назви «українці» замість «русини» — так традиційно називали себе корінні галичани. В «Одвертому листі до галицької української молодежі» (1905) я писав: «Ми мусимо навчитися чути себе українцями — не галицькими, не буковинськими, а українцями без соціальних кордонів…»

Люблю псевдоніми =* Серед найвідоміших: Безіменний, І.Ф., Брут Хома, Мирон, Кремінь, Марко, Віршороб Голопупенко, М. Ковалишин, Руслан, Іван Живий, Один з русинів міста Львова й багато інших.