Kovel Love

Ковель – одне з найдавніших міст Волині. Археологічними розкопками доведено існування тут поселення мідно-кам’яної доби (середина ІІІ тис. до н.е.) Є різні свідчення про багату та давню історію Ковеля, зокрема крем’яні сокири, списи, серпи, що були віднайдені свого часу на Ковельщині. В ті стародавні часи Волинь вкривалася людськими поселеннями, або „стоянками”. Як правило, наші предки селилися в захищених місцях, біля водоймищ. О. Цинкаловський, досліджуючи перші поселення на Волині, підкреслював, що на місці, де постав Ковель, було виявлено багато камінного знаряддя, а також бронзових наконечників списів, римських монет. Легко здогадатися, чому серед боліт, у лісі поселилися древні люди, де з часом виросло місто. Сама природа створила захисні споруди від ворогів. Кмітливому, древньому архітектору лишилося вказати перстом, де викопати глибокий захисний рів, і за рахунок виритої землі підняти площину поселення над рівнем моря. За давньою легендою першим поселенцем у тутешній місцевості був вправний майстер – коваль, тому і село, де він жив, назвали Ковле. З часом це слово трансформувалось у сучасну назву - Ковель. На чолі міста тут у свій час стояли такі історичні постаті як князі Сангушки, королева Бона, князь Андрій Курбський та багато інших відомих діячів. На середньовічному гербі Ковеля поряд з іншою геральдичною атрибутикою - контури веж замку і підкови – давнього символу щастя і достатку. Ці зображення відповідають тогочасній дійсності. На жаль, слідів старовинного замку не збереглося. Вчені-історики твердять, що Ковель знаходився під захистом укріпленого замку з кількома ворітьми та вежами, який, вірогідно, був розташований на острові, оточеному річкою Турією та її притоками. Навколо замку згодом і формувався центр міста, де оселялась знать, ремісники, шляхта. Ковельчани були мудрими людьми. Замок мав гідрологічні споруди, що утримували воду, яка падала на великі колеса і крутила мукомельний механізм. Така споруда виконувала водночас і захисну функцію, і господарську - використовувалась, як млин. Старожили пам’ятають про цей замок за переказами, в яких йдеться про те, що він був знищений пожежею. Вцілілі від пожежі ворота з вежею, як останній свідок Ковельського замку, простояли до 1805 року і були зруйновані за наказом російського генерала, графа Сергія Каменського. Через східні ворота і міст був вихід на дамбу, яка пролягала до вулиці в напрямку Луцька. На дамбі були влаштовані винні погреби, котрі давали відчутний прибуток до казни міста й замку. Дерев’яні шлюзи утримували потрібний рівень води, яка, падаючи, крутила колеса млина. У 1518 році своєю грамотою польський король Сигізмунд І дозволив князю Василю Сангушку утворити з села Ковле місто з наданням йому Магдебургського права. Тут почали відбуватися ярмарки і торги, запроваджувалось внутрішнє самоврядування. У 1543 році місто перейшло в управління ковельських старост, котрі турбувались про його благоустрій, були розпорядниками королівських прибутків, чинили суд і розправу над шляхтою і селянами. Основу економіки міста становило дрібне товарне виробництво, що забезпечувало потреби місцевого ринку. У ХVIII столітті Ковель був значним ремісничим і торговельним центром Волині, в якому утвердилися товарно-грошові відносини. Після третього поділу Польщі Ковель став повітовим містом Росії. Бурхливий економічний розвиток міста припадає на другу половину ХІХ століття. Реформа 1861 року дає поштовх для нового піднесення. Прокладається перша залізниця Київ-Брест через Ковель (1873р.), розвивається промисловість, в декілька разів зростає кількість населення. Ковель за значимістю стає третім у Волинській губернії містом після Житомира та Рівного. У 1907 році споруджено новий залізничний вокзал за проектом відомого архітектора Олександра Вербицького. Будуються кількаповерхові будинки, деякі з них і досі збереглися у центрі міста. На початку ХХ ст. відкрито чимало готелів. Працюють тютюнова фабри

* Фактический адрес проживания определен с точностью до города: Украина, Волынская область, Ковель.